Оптимальним є строк сівби рицини, коли ґрунт на глибині загортання насіння прогрівається до 8 — 10 °С і спостерігається подальше потепління. Норма висіву насіння рицини залежить від рекомендованої густоти рослин на 1 га посіву.
Стебло прямостояче, колінчасте, порожнисте, розгалужене, разом з гілками зеленого, червоного, фіолетового або майже чорного кольорів. Листки великі, чергові, з черешками до 20–60 см завд., пальчасторозсічені на 5–11 лопатей 30–80 см завш.; лопаті яйцеподібно-видовжені, загострені, нерівнозубчасті по краю.
В Україні посіви рицини поширені у східному Степу (головним чином в Запорізькій області) і на Кубані (українські землі постачали близько 90 % продукції рицинової олії в СРСР).
Вирощується як декоративна рослина. В ядрі насіння є до 55 % олії. Рицинову олію використовують у медицині (проносне тощо), авіації, хімічній, текстильній, поліграфічній, електротехнічній, парфумерній та інших видах промисловості.
Рицин отримують з Рицинових бобів, плодів рослини Ricinus communis (латинська назва Рицина) шляхом обробки макухи, яка лишається після віджиму рицинової олії (що також містить сліди рицину).
Рицина звичайна – однорічна декоративно-листяна розлога рослина заввишки від 2 до 10 м із голими прямостоячими розгалуженими стеблами …