У “Нікомаховій етиці” Аристотель формулює свою теорію чесноти. Він ділить усі чесноти на два види: 1️⃣ Діаноетичні – чесноти розуму: розсудливість, мудрість. 2️⃣ Етичні – чесноти волі: мужність, дружба, величавість, щедрість.
Аристотель
- Аристотель є засновником вчення про “золоту середину”. …
- Аристотель розрізняв чесноти волі (етичні) і чесноти розуму (діаноетичні) та напряму пов’язував чесноту зі щастям, помітивши в чесноті не лише шлях до щастя, а й важливу частину самого щастя.
До етичних чеснот Аристотель відносить мужність, розсудливість, щедрість, величавість, правдивість, дружелюбність, люб’язність, рівність, честолюбство. Вони залежать від здатності розуму підпорядковувати своїм вимогам пристрасті й бажання. Свідомо-навмисний характер дій – важлива риса доброчесних вчинків.
Далі йде розгляд розсудливості (σωφροσύνη). Аристотель визначає цю чесноту як середину у володінні тілесними задоволенням (ἡδονὰς).