Сваро́г — давньослов'янський бог вогню та ковальства.
За пізнішими народними легендами, Сварог — небесний коваль, що викував Світ, став покровителем шлюбу й сім'ї, а також різних мистецтв та ремесел (викував золотий плуг і золоту обручку). Тому його зображували у вигляді коваля з топірцем у золотих руках чи з молотом у небесній кузні.
| Сварожич | |
|---|---|
| Згадки | хроніки |
| Батько | Сварог (можливо) |
| Брати/сестри | Дажбог, Перун (можливо) |
| Атрибути | зброя та обладунки (у західних слов'ян) |
Багато років сокира відома як універсальний інструмент для виживання. За всю історію вона добре себе показувала навіть у боях, а в якості знаряддя праці їй немає заміни і до цього дня. "Сварог" є відмінним поєднанням якостей бойової сокири та господарсько-побутового інструменту.
За народними уявленнями, Сварог навчив людей варити й кувати мідь та залізо, будувати кузні. «І нічого не таїв од людей Сварог, все показував і пригощав хлібом»; «І казав їм (людям) Сварог: «Спочатку кутини будуйте, виходьте з печер та бурдеїв. Годі скніти в темряві та холоді.
Сварог посідав одне з головних місць у слов’янському пантеоні. В полабських слов’ян рівнозначний зі Святовитом і Триглавом. Ім’я бога війни Сварожича вказує на його підлеглість або походження від Сварога. Тому нерідко вважається, що Сварог — це батько Сварожича, хоча …