11:25; 2Кор. 3:6). У християнському богослов'ї термін «Новий Завіт» був введений наприкінці II – початку III віків у працях Климента Олександрійського, Тертуліана та Орігена. Найбільш ранніми з текстів Нового Завіту вважаються Послання апостола Павла, а пізнішими — твори Іоанна Богослова (90-ті роки зв.
Біблія писалася різними авторами протягом багатьох століть, згідно з традиційною точкою зору в християнстві – з XV століття до н. е. за I століття н. е., багато світських дослідників дотримуються думок про пізніше походження книг Старого Завіту.
Православна церква автором Біблії вважає самого Бога, а пророків, апостолів та інших особистостей, які беруть участь у складанні текстів із Божественними одкровеннями — лише співавторами.