Вони єдині серед куницевих впадають на зиму в сплячку. Борсуки риють величезні нори з безліччю розгалужених тунелів. Ці нори, як і стежки, що ведуть до них, передаються у тварин з покоління в покоління. Тіло борсука добре пристосоване до риття.
Взимку тварини сплять у головних поселеннях. Зимовий сон борсука не міцний і не є зимовою сплячкою, характерною для дрібніших тварин. Попри те, що температура тіла тварин у цей час знижується, борсук може прокидатись під час відлиг і виходити на поверхню.
Дитинчата народжуються навесні, зазвичай у квітні. До 5 голів у виводку. На п'ятому тижні прозрівають, а на восьмому починають виходити з нори. Тривалість життя борсука – 10-12 років.
Після пробудження борсук виходить із нори в другій половині лютого, очищає в снігу свою шубу й кілька днів навіть «приймає» сонячні ванни.
Борсуки живуть у Європі (у т. ч. Британські й Середземноморські острови) й Азії (середня смуга від Туреччини до Японії). Населяє ліси й місцевості з густою рослинністю.
Характеризується зниженням температури тіла, уповільненням дихання, та всіх процесів метаболізму. Основне фізіологічне призначення сплячки спрямовано на збереження енергії в період несприятливих природних умов (морозів, браку їжі).
