Пробу на індивідуальну сумісність проводять при температурі 18–25° С Методика: 1) з вени хворого беруть кров (2-3 мл) у пробірку з 0,3 мл 6% цитрату натрію 2) центрифугують кров реципієнта, беруть сироватку і змішують з краплиною крові (10:1). Спостерігають 5 хв. Якщо аглютинація відсутня – кров індивідуально сумісна.
Процес забору плазми називається донорським плазмаферезом і може відбуватися двома шляхами. Перший – забір безпосередньо плазми без формених елементів (автоматичний плазмаферез). Другий полягає у донації цільної крові з подальшим центрифугуванням і поверненням клітин в організм донора (ручний плазмаферез).
При збиранні крові в лабораторії та відділенні формових елементів крові й згустку, що утворюється при зсіданні крові, залишається рідина — сироватка. Вона відрізняється від плазми за відсутністю фібриногену, факторів зсідання II, V, VIII та має більше серотоніну внаслідок розпаду тромбоцитів.
Плазмаферез — безпечна процедура, і на відміну від здачі цільної крові, не має побічних ефектів. Під час плазмаферезу донору відразу повертають в організм червоні та білі тільця крові, а сама плазма, за умови повноцінного харчування, відновлюється протягом 24-48 годин.
– визначення біологічної сумісності. Проба на індивідуальну сумісність групи крові (еритроцитів) за системою АВ0 проводиться наступним чином: на білу пластинку наносять 2-3 краплі сироватки крові хворого, до якої додають у 5 разів меншу краплю крові донора і перемішують.
Через 15 хв від початку переливання та після його закінчення повторіть вимірювання та реєстрацію температури тіла і пульсу; забезпечте подальше спостереження лікаря або медсестри під час …