Давньогрецька демократія була обмеженою демократією лише вільних громадян, залишаючи без політичних прав рабів та жінок, які становили абсолютну більшість населення, антична демократія була рабовласницькою демократією.
Демократичний режим, що існував у Афінах, передбачав, що кожен повноправний громадянин мав право виступати як присяжний, голосувати в народних зборах і бути обраним на будь-яку державну посаду. Саме слово «демократія» увійшло в обіг тільки з часів Клісфена (кінець VI століття до н. Е..).
Державний лад в Афінах називався демократією, оскільки будь-який громадянин цього міста міг взяти участь у політичному житті. Державний лад у Спарті називався олігархія. Там усі державні питання вирішувала рада старійшин, яка складалася з найвпливовіших (а отже, і багатих) громадян.
При Солоні для вирішення державних справ стали регулярно скликати Народні збори, в яких брали участь усі афінські громадяни (рис. 3). Закони Солона в Афінах створили засади демократії.