У післявоєнний період чисельність міського населення різко зросла і для вирішення «квартирного питання» 1958 році ЦК КПРС та Радмін дозволили створення житлово-будівельних кооперативів (ЖБК). Завдяки ухваленню постанов Ради Міністрів СРСР «Про індивідуальне та кооперативне житлове будівництво» (1962 р.
за ціною квартири в житловому кооперативі приблизно 3000 рублів і початковому внеску в третину вартості, таку розкіш міг дозволити собі далеко не кожен житель країни Рад.
Кооперативна квартира – частина будинку, що належить групі громадян, які входять до ЖБК. Член товариства, який виплатив всю суму внеску за свою квартирувже є власником квадратних метрів, нарівні з іншими особами, що входять до кооперативу.
Кооперативні будинки в основному будували з цеглини в непоганих районах Москви. У середньому 2-кімнатна стандартна квартира (50-54 кв. м) тоді коштувала в кооперативному будинку 7-9 тис. руб.