Соціалізація являє собою процес становлення особистості, поступове засвоєння нею вимог суспільства, придбання соціально значимих характеристик свідомості і поведінки, які регулюють її взаємини із суспільством. Фрейд виділив психологічні механізми соціалізації: імітацію, ідентифікацію, почуття сорому і провини.
Ці фактори певною мірою виявляються у процесі соціалізації особистості у трьох стадіях: – до трудова соціалізація (раннє дитинство, період навчання); – трудова соціалізація (активна участь у трудовій діяльності); – післятрудова соціалізація. На кожному етапі відбувається поступове формування власного «Я» особи.
Соціаліза́ція — комплексний процес та результат засвоєння й активного відтворення людиною соціально-культурного досвіду (знань, цінностей, норм, моралі, традицій тощо) на основі її діяльності, спілкування і відносин, обов'язковий фактор розвитку особистості.
Наголошується, що процес соціалізації відбувається у конкрет- ному середовищі, тобто у сфері соціалізації, під якою у психології розуміють середовище дії, в якому відбувається процес розширення та примноження соціальних зв'язків індивіда із зовнішнім світом, становлення його як особистості.
Автором терміна "соціалізація" стосовно до людини, очевидно, є американський соціолог Ф. Г. Гідінгс, котрий у 1887 р. у книжці "Теорія соціалізації" вжив його в значенні, близькому до сучасного, – "розвиток соціальної природи або характеру індивіда, підготовка людського матеріалу до соціального життя".
Розглянемо, яка буває соціалізація на прикладах найпоширеніших видів. 1.Первинна соціалізація. Первинна соціалізація починається з перших хвилин життя …