У латинській мові розрізняють три роди іменників: чоловічий рід – genus masculinum (m), жіночий – genus femininum (f), середній – genus neutrum (n). Належність імен до того чи іншого граматичного роду визначається або за значенням імені, або за закінченням називного відмінка однини.
Як і в російській мові, латинські іменники відмінюються шляхом приєднання відмінкових закінчень до основи слова. Щоб визначити основу слова, потрібно від форми родового відмінка од. числа відкинути закінчення. Особливу увагу слід звертати на слова, у словниковій формі яких дається кінцева частина основи.
Іменники чоловічого роду у формі називного відмінка однини мають закінченн я-а, -я, і нульове. Приклади іменників чоловічого роду: брат, стіл, тато, орел. Жіночий – вона, моя. Іменники жіночого роду у формі називного відмінка однини мають закінченн я-а, -я, і нульове.
До приголосного типу III відмінювання відносять у латинській граматиці іменники іменники всіх трьох граматичних родів (m., f., n.), якщо вони є нерівносурядними і мають перед закінченням форми gen. sing. не більше одного приголосного звуку. Нерівноскладними іменами називають такі латинські слова, у яких у формі gen.