Пряме сходження дорівнює довжині дуги небесного екватора від точки весняного рівнодення до кола відмінювання світила, причому воно відраховується проти годинникової стрілки, якщо дивитися з боку північного полюса світу.
Кутові відстані вгору та вниз від небесного екватора називаються схиленнями (δ). Кутова відстань від нульової точки на небесному екваторі (точки весняного рівнодення), що відлічується у східному напрямку, називається прямим сходженням (α). Пряме сходження зазвичай вимірюється в годинах, причому 1h = 15°.
Пряме сходження – одна з координат другої екваторіальної системи (є ще й перша, в якій використовується годинниковий кут). Друга координата – схилення. Пряме сходження відлічується у східному напрямку від точки весняного рівнодення (т. ін.).
Схилення разом із прямим сходженням α утворюють другу екваторіальну систему координат – систему небесних координат, загальноприйняту в астрономії: воно зручне тим, що, на відміну від висоти, не змінюється через добовий рух. Схилення зазвичай виражається в градусах, хвилинах і секундах дуги.