Доісламської релігії стародавніх народів Турану та Ірану, яка вперше в історії людства проголосила ідею єдинобожжя. Завдяки їй з глибини століть до нас дійшли свідоцтва про представлення нашими предками устрою світобудови. Назва «Авеста» означає щось на зразок "Основного вислову".
Мова основного тексту Авести відмінний від мови пізніших «тлумачень», написаних на пехлеві (середньоперсидська). Гати написані ще більш давньою мовою, що ще раз підтверджує авторство Заратуштри.
«Аве́ста»(у дореволюційних виданнях «Зендавеста») (пехл. abestāg, перс. اوستا) – зібрання священних текстів зороастрійців. Найстаріший пам'ятник давньоіранської літератури, складений особливою, більш ніде не зафіксованою мовою, яка називається в іраністиці «авестійською».
Авеста (або Зенд-Авеста) – священна книга послідовників зороастризму – великої стародавньої релігії, яку колись сповідував весь Іран (понад тисячу років), а тепер – лише невеликі громади парсів, переважно на заході Індії.