Дієприслівник — це незмінювана особлива форма дієслова, яка виражає додаткову дію, що пояснює в реченні основне дієслово – присудок.
Дієприслі́вник — невідмінювана форма дієслова, яка, пояснюючи присудок, називає додаткову дію. Дієприслівник відповідає на питання що роблячи? що зробивши? Наприклад: мірку́ючи, пи́шучи, чита́ючи, міркува́вши, писа́вши, чита́вши, ставивши.
В усному мовленні дієприслівникові звороти виділяють паузами. Одиничний дієприслівник у речення теж відокремлюється комами. Співаючи, ідуть дівчата.
Дієприслівник -це особлива незмінювана форма дієслова, яка називає додаткову дію(чи стан), яка супроводить іншу, основну дію. Похмурий чорний птах знявся з ожереду соломи і, шугонувши важким помахом старечих крил, полетів у німіючі поля(І. Цюпа).
5) Чому дієприслівник не є самостійною частиною мови? (Дієприслівник не має власних граматичних ознак, він поєднує граматичні ознаки дієслова та прислівника.)
Особові форми дієслова Особові форми дієслів — це дієслова, у яких можна визначити особу (пишу, пишеш, пишуть). Така граматична категорія дієслова виражає відношення дії до мовця: я пишу, ти пишеш, вони пишуть.
Дієприслі́вник — невідмінювана форма дієслова , яка, пояснюючи присудок, називає додаткову дію. Дієприслівник відповідає на питання що роблячи? що зробивши? Наприклад: мірку́ючи, пи́шучи, чита́ючи, міркува́вши, писа́вши, чита́вши, ставивши. Дієприслівник поєднує в собі деякі …