Згідно офіційного визначення – це невеликий прозовий текст, який презентує емоції й міркування автора, має вільну композицію та не претендує на вичерпне викладення теми. Загалом подібне трактування правильне, втім, воно створює хибне уявлення, ніби писати дозволено як заманеться, без меж і кордонів.
essai – спроба, проба, нарис), літературна форма, невеликий прозаїчний текст, що виражає підкреслено індивідуальну точку зору автора. Завданням есе, на відміну від розповіді, є інформація або пояснення, а не драматичне зображення або переказ якої-небудь життєвої ситуації.
Будь-який твір есе варто розпочати зі вступу, в якому має бути висвітлено загальний підхід до теми, вступ повинен містити проблемне завдання і відповідь на поставлене питання. Автор есе не має права описувати все, що йому відомо в обсязі заданої теми, а лише те, що буде творчою відповіддю на поставлене питання у темі.
Есе – самостійна творча письмова робота, ознакою якої є особистісний характер сприймання проблеми та її осмислення, невеликий обсяг, вільна композиція, невимушеність та емоційність викладу. Ознаки:невеликий обсяг (7-10 речень);
Від твору есе відрізняє мета написання, адже есе, як сказано вище – це текст, що спонукає задуматися, тоді як твір може містити готове судження або аналіз, наприклад, роману. Відмінність есе від нарису в тому, що есе не повинно описувати пригод і не має сюжету.
Визначальними рисами есе, як правило, є незначний обсяг (від кількох речень до 10-20 сторінок), конкретна тема, дана в підкреслено вільному, суб'єктивному її тлумаченні; вільна композиція, парадоксальна манера мислення. Як правило, есе виражає нову, суб'єктивну думку про щось.
Отже, ми розібралися, що таке есе, проте хто і навіщо пише есе? Для чого пишуть есе. Поговоримо про те, для чого пишуть есе. Написанням есе займаються не тільки відомі критики і письменники, а …